повідлучати — а/ю, а/єш, док., перех. Відлучити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
відлучати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
повідлучати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відлучання — я, с. Дія за знач. відлучати й відлучатися 1), 2) … Український тлумачний словник
відлучатися — а/юся, а/єшся, недок., відлучи/тися, учу/ся, у/чишся, док. 1) Виходити, виїжджати з якого небудь місця на певний час. 2) від кого – чого, рідко. Покидати, залишати. 3) тільки недок. Пас. до відлучати … Український тлумачний словник
відлучити — див. відлучати … Український тлумачний словник
відлучувати — див. відлучати … Український тлумачний словник
церква — и; род. в. мн. ко/в, ж. 1) Релігійна організація духівництва і віруючих, об єднана спільністю вірувань та обрядовості. Автокефальна церква. Відлучати від церкви. 2) Будівля, в якій відбувається християнське богослужіння. Соборна церква … Український тлумачний словник
екскомунікувати — Екскомунікувати: відлучати від церкви [43] … Толковый украинский словарь